Бура іржа

Бура іржа (Puccinia recondita) вражає насамперед пшеницю, а також жито та інші злакові культури.

Захворювання проявляється на листках і піхвах пшениці спочатку у вигляді бурих пустул (урединій), а пізніше — чорних, з глянцевим відтінком (телій). Урединії і телії частіше розміщуються на верхньому, рідко — на нижньому боці листків безладно. Вони ніколи не зливаються у суцільну пляму, але навколо урединій можуть утворюватися хлоротичні і некротичні плями.

Збудником захворювання є гриб Puccinia recondita Rob.et Desm. f.tritici Eriks.et JJenn. (Puccinia triticina Eriks.). Джерелом інфекції є сходи падалиці пшениці. У північних районах, де між періодом збирання пшениці і сівбою озимини розриву практично немає, урединіоспори з решток стерні можуть потрапляти на нові сходи і заражати їх.

Зараження рослин відбувається при температурі від +2,5℃ до +31℃ (оптимум +15…+25℃) за умов наявності крапель роси чи дощу на листках.

Фактори, що сприяють розвитку хвороби:

• Ранній посів сприйнятливих сортів.
• Підвищені дози азотних добрив.
• Тепла погода восени і взимку, тепла і волога весна.
• Масові сходи падалиці.
• Наявність проміжних рослин-господарів.
• Спалах іржі в попередньому році.

Шкідливість бурої іржі полягає у тому, що зменшується асиміляційна поверхня і підвищується транспірація рослин. Внаслідок цього порушується водний баланс, що є причиною передчасного відмирання листків. Ураження озимої пшениці збудником бурої іржі знижує її зимостійкість. У колосках утворюється менше зернин, вони низької якості і маси, що є головною причиною зниження врожаю. Недобір останнього від хвороби може досягати 15-20% і більше.

Вирощування стійких, витривалих та ранніх сортів; недопущення самосівів; відмова від дуже ранніх строків посіву; при загрозі помірного та епіфітотійного розвитку – обприскування фунгіцидами