Циліндроспоріоз ріпаку

Зовнішні ознаки хвороби проявляються на листках, стеблах і стручках. На листках з обох боків пластинки з'являються невеличкі за розмірами світло-зелені плями. Пізніше вони збільшуються, часто зливаються, центр їх блідне, а на межі здорової і ураженої тканини формується лапатий, мохнатий білий наліт у вигляді білих облямівок - спороношення гриба. Пізніше плями стають коричнево-іржасті й мають вигляд опіків від азотних добрив. На стеблах, квітконожках і стручках плями видовжені, коричневі или світло-бурі з темною облямівкою. Ріст стебел, квітконіжок і стручків припиняється, вони деформуються, стручки передчасно розкриваються. На квітконіжках у місцях плям тканина звужується, здорові стручки відриваються і падають на ґрунт.

Збудником хвороби є гриб (син. Gleosporium concentricum (Grev) Berk.) На уражених рештках гриб формує також сумчасту стадію (Pyrenopeziza brassicae sp. Nov.) у вигляді темних перитеціїв. Джерелом інфекції є уражені рослини озимого ріпаку і уражене насіння, в яких зимує грибниця патогена, а також рослинні рештки, на яких зберігається сумчасте спороношення.

Оптимальна температура для зараження рослин 10 - 15℃, вологість повітря вище 85%.

Шкідливість хвороби проявляється в зменшенні асиміляційної поверхні рослин в результаті ураження листя і передчасного їх відмирання, опадання уражених бутонів, квіток, стручків, передчасному дозріванні, опаданні уражених стручків, що призводить до втрат насіння, зниження технологічних і посівних якостей насіння. Недобір урожаю від циліндроспорозу може становити 30% і більше.

Основні прийоми, що обмежують поширення і розвиток хвороби, - дотримання сівозмін з поверненням культури на колишнє місце не раніше, ніж через 4 роки, заорювання уражених рослинних залишків. Велика роль належить просторовій ізоляції посівів озимого ріпаку від інших капустових культур, в т. ч. ярого ріпаку. У період вегетації при загрозі сильного розвитку хвороби необхідно посіви обприскувати ефективними фунгіцидами.