Гельмінтоспоріозна коренева гниль злакових

Хвороба проявляється на проростках і сходах побурінням колеоптиля, пожовтінням і деформацією листя, загальним пригніченням рослин; у дорослих рослин - загниванням, побурінням і почорнінням первинних і вторинних коренів, вузла кущіння і приземної частини стебла. На листках утворюються світло-бурі плями, витягнуті уздовж пластинки, часто оточені хлорозом, що зливається. Рослини відстають у рості, спостерігається загибель продуктивних стебел. Іноді зерна в колосі буріють, зморщуються. Збудник є однією з причин «чорного зародка».

Збудник зберігається у ґрунті на інфікованих рослинних рештках, на поверхні та всередині насіння. Протягом вегетаційного періоду інфекція поширюється за допомогою конідій повітряно-крапельним шляхом.

Тривала посуха. Температура повітря 22-26 ℃ (оптимальна для розвитку збудника). Глибоке закладання насіння. Загущені посіви. Підвищені дози азотних добрив, особливо нітратних форм. Засміченість посівів злаковими бур'янами - резерваторами інфекції.

Хвороба здатна викликати зрідження, іноді вилягання посівів, появу неповноцінного щуплого або навіть пустого колосу. Втрати врожаю: 30-40%.

• Використання відносно стійких сортів.
• Дотримання сівозміни.
• Лущення стерні і рання зяблева оранка.
• Терміни посіву: ярих - оптимально ранні; озимих - оптимально пізні.
• Внесення органічних і фосфорно-калійних добрив.
• Оптимальні норми висіву і глибина загортання насіння.
• Боротьба з бур'янами - резерваторами інфекції.
• Передпосівне протруювання насіння.