Сіра гниль

Грибок сірої гнилі (Botrytis cinerea) пошкоджує широкий спектр культур, включаючи соняшник, суницю, полуницю, виноград, огірки, томати, горох, гречку, гарбузи, дині, кавуни, ріпак, сою, часник та декоративні рослини.

У соняшнику хворі рослини відстають у рості, стають карликовими, стебла товщають, відбувається знебарвлення. На верхній стороні листа з'являється незграбна хлоротична плямистість, з нижнього боку при випаданні опадів чи роси утворюється білуватий з фіолетовим відтінком наліт спороношення збудника хвороби. Уражені несправжньою борошнистою росою рослини рідко утворюють кошики, а якщо кошики і утворюються, то насіння в них недорозвинене, сплющене, щупле. Існує шість форм прояву хвороби в залежності від періоду зараження і зовнішніх умов. Перша характеризується недорозвиненістю рослин. Вони невисокого зросту, з дрібними листочками і дрібними кошиками, з щуплим насінням. Друга - карликовість рослин. У них потовщені стебла, на листках розпливаються плями, з нижнього боку білий повстяний наліт збудника хвороби. Листя верхніх ярусів хлоротичне, кошики дрібні, насіння щупле. При третій формі на листках з'являються великі незграбні хлоротичні плями. З нижнього боку плям - білий наліт паразита. Четверта форма характеризується прихованим перебігом хвороби. Збудник локалізується в коренях, і виявити хворобу можна тільки при розрізі стебла до кореня за місяць до збирання врожаю. Тканина в серцевині стебла має жовто-коричневе забарвлення, на стеблі водянисті плями різної величини. П'ята форма проявляється в фазу цвітіння кошиків. Видно засохлі квіти, уражена тканина тильного боку кошиків ущільнюється і стає темно-зеленою. При мікроскопному огляді засохлих квіток видно міцелій збудника хвороби. Шоста форма - це пізня форма прихованого перебігу хвороби. При цій формі материнська рослина не має зовнішніх симптомів ураження, але передасть нащадкам збудника.

У ріпаку хвороба проявляється у вигляді бурих плям на стеблах, листі або стручках. Плями згодом покриваються густим сірим або сіро-зеленим нальотом. Пізніше у цих місцях з'являються чорні невеликі склероції.

Інфекція може зберігатися на падалиці соняшнику та насінні.

Джерелом зараження сірою гниллю ріпаку є склероції гриба та уражені рослинні рештки в ґрунті, які зберігають життєздатність кілька років. Також інфекцію може містити засмічене склероціями посівне насіння або грибниця всередині насіння, яка розвивається під час зберігання вологого насіння.

Конідії розповсюджуються повітряними потоками та комахами на значні відстані і перезаражують рослини. Проростають конідії за наявності краплиннорідкої вологи при +2...+30℃. В посушливі періоди конідії можуть зберігати життєздатність кілька місяців, що сприяє їх накопиченню протягом вегетаційного періоду у великій кількості. При зниженні температури (до +4...+14℃) серед конідіального нальоту формуються чорні, неправильної форми з бородавчастою поверхнею склероції розміром 2-7 мм, які зимують в ґрунті на глибині до 5 см, а навесні проростають міцелієм з конідіальним спороношенням. Факторами, що сприяють ураженню рослин у фазі сходів та поширенню хвороби на кошиках в період їхнього пожовтіння є надмірні опади та знижена температура повітря (в межах+14...+16℃).

Шкідливість хвороби проявляється в зрідженості посівів через загибель уражених рослин, зниженні врожаю на 5-25 %, погіршенні посівних якостей та товарних властивостей насіння (різко знижується схожість насіння, вміст олії знижується на 10 %, кислотне число олії зростає в 10-100 разів, що робить її непридатною для вживання в їжу).

Наслідки сірої гнилі на ріпаку включають зрідження посівів, розтріскування стручків та значні втрати врожаю (до 20% і більше), зниження якості насіння, а також загибель рослин через загнивання стебел і листків.

Вирощування відносно стійких сортів, дотримання чергування культур у сівозміні, просторової ізоляції нових посівів соняшнику від минулорічних не менше 1000 м. Не можна вирощувати соняшник на одному і тому ж полі раніше, ніж через 8 років. Знищення падалиці, видалення післязбиральних решток, ретельне очищення насіння від склероціїв, протруювання насіння . В умовах, сприятливих для пізнього зараження рослин, рекомендується обприскування фунгіцидами. Підсушування кошиків у фазі біологічної стиглості десикантами.

Для боротьби з сірою гниллю ріпаку застосовують агротехнічні методи (сівозміна, прибирання рослинних решток, оптимальні строки сівби) та хімічний захист шляхом обробки насіння фунгіцидами, а також весняних обприскувань посівів системними або контактно-системними фунгіцидами у фази вегетації, що відповідають розвитку бокових пагонів та цвітінню. Важливим є також використання ад'ювантів для кращого проникнення фунгіцидів та вибір стійких сортів.