Стеблова (лінійна) іржа

Стеблова (лінійна) іржа пошкоджує головним чином злакові культури, зокрема пшеницю, жито та ячмінь.

Уражує листки, піхви, стебла, остюки і колосові лусочки, де спочатку утворюються іржасто-бурі порошисті подушечки, які зливаються в довгасті лінії з урединіопустул. У кінці вегетації рослин у місцях утворення урединій та поряд з ними з’являються чорні випуклі телії, які також зливаються в суцільні лінії.

Проміжні рослини-живителі, уражені стебловою іржею посіви та злакові бур’яни.

Навесні теліоспори проростають у базидію з базидіоспорами. Останні уражують листки проміжних рослин-живителів (барбарис, магнолію), на яких утворюються спермогонії зі спермаціями та еції з еціоспорами. Еціоспори уражують рослини злакових, даючи початок розвитку урединіоміцелію з урединіоспорами. За вегетацію спостерігається кілька урединіогенерацій, що зимують на рослинних рештках, стерні. Обов’язковою умовою проростання урединіоспор є наявність крапель дощу чи роси. Оптимальна температура для зараження рослин і розвитку хвороби +21…+25℃.

Шкідливість стеблової іржі полягає в порушенні водного балансу, при сильному розвитку хвороби. Недобір урожаю може становити 60-70%.

Впровадження стійких сортів; знищення проміжних господарів, злакових бур’янів; збалансоване підживлення, що включає елементи фосфора та калія; посів зернових злакових культур в оптимальні строки; обробка посівів фунгіцидами.