Жовта іржа

Жовта іржа (Puccinia striiformis) вражає насамперед злакові культури, такі як пшениця, жито, ячмінь, а також злакові трави та дикорослі злаки.

Характерний прояв ураження — лимонно-жовті довгасті смуги у вигляді пунктирних ліній, що складаються з урединій. Іноді вони розміщуються скупченими групами, утворюючи на листках щось подібне до плям, оточених хлорозом. Пізніше у місцях ураження утворюються темно-бурі або майже чорні телії, що не проривають епідермісу.

Джерелом зараження жовтою іржею є гриб-збудник, який зимує у вигляді спор або міцелію на ураженій падалиці та озимих культурах, стаючи інфекційним матеріалом для весняного зараження ярих. Спори, що переносяться вітром, потрапляють на вегетируючі рослини, де за наявності вологи (роси, дощу) проростають і спричиняють ураження.

Захворювання виявляють у роки з прохолодним літом.

Оптимальною температурою для проростання урединіоспор жовтої іржі вважають 11-13℃, хоч вони можуть проростати і при температурі, близькій до 0℃.

Залежно від рівня розвитку хвороби вона викликає зрідження посівів, пустоколосість або призводить до розвитку неповноцінного колоса із щуплим зерном. Втрати урожаю сягають 15%.

Дотримання комплексу агротехнічних заходів, сівозміни культур, обробка насіннєвого матеріалу протравлювачем і мікроелементами.