Хлібний турун

Зимують личинки третього віку, рідше першого і другого, на полях озимих злаків на глибині 20... 30 см. Нерідко зимують жуки, які вже відклали яйця, при цьому вони можуть розмножуватися на наступний рік. Навесні при середньодобовій температурі близько 9 ℃ личинки піднімаються у верхні шари ґрунту і живуть у норках, природних тріщинах, під грудками ґрунту. Вночі вони виходять і харчуються сходами злакових культур, при цьому можуть затягувати листя сходів у норки і харчуватися вдень. Потім вони заляльковуються. Через 12...14 днів, зазвичай в першій декаді червня з'являються молоді жуки. Їх активний літ триває 20...25 днів. При настанні спекотного сухого періоду жуки малоактивні і знаходяться в укриттях. У серпні жуки приступають до харчування, а в кінці серпня - початку вересня до відкладання яєць. Через 10...18 днів з них з'являються личинки, які, харчуючись, готуються до зимівлі. ЕПШ - більше 3...5 личинок на 1 м² у фазах сходів - кущення озимої пшениці.

Хлібний турун (або хлібна жужелиця) є шкідником зернових культур, який пошкоджує пшеницю, жито, ячмінь, кукурудзу, овес, рис, просо, сорго та злакові трави, завдаючи найбільших збитків озимій пшениці. Личинки знищують листя та молоді пагони, а дорослі жуки вигризають зерна в колосках, що може призвести до значних втрат урожаю та необхідності пересівання великих ділянок.

Період активності: червень-липень (жуки), вересень-жовтень, березень - середина травня (личинки).

Жук довжиною 14...16 мм, зверху смоляно-чорний з бронзовим відливом, знизу темно-бурий; антени і ноги червонувато-бурі, надкрила з глибокими точковими борозенками. Личинка довжиною до 25 мм, камподеовидна, брудно-біла, з темно-бурими головою і грудними сегментами; кліпеус посередині з двома роздвоєними зубцями, між якими є виїмка з трьома парами грудних ніг.

Хлібний турун є досить розповсюдженим шкідником зернових культур в Україні, особливо в степовій та лісостеповій зонах, де він завдає значної шкоди пшениці, житу, ячменю та іншим культурам. Його масове розмноження припадає на степову частину, а також на південні регіони Лісостепу.

Дотримання сівозміни, посів озимих злаків по просапних попередниках або чистих парах, ранній роздільний збір з швидким підбором і обмолотом валків, післязбиральне лущення стерні.