Західна бурякова мінуюча муха

У південній смузі Полісся та Лісостепу виліт мух з лялечок відбувається у квітні. Незабаром самки приступають до відкладання яєць, розміщуючи їх знизу листя цукрових буряків та інших маревих як по одному, так і групами, по 5-6 штук. На один лист самка відкладає до 20 яєць, а всього протягом 1-2 місяців може відкласти їх до 100. Фаза яйця триває 2-4 доби, а при несприятливих умовах близько двох тижнів. Личинки, які виходять з яєць, вгризаються в м'якоть листа і роблять в ній ходи (міни). Після двох линьок (через 7-21 день після виходу з яйця) личинки залишають міни і заглиблюються на 2-8 сантиметрів в ґрунт, де і заляльковуються в пупаріях. В середньому через три тижні з пупарії виходять мухи нового, літнього, покоління, повний цикл розвитку якого триває 3-5 тижнів, а при прохолодній погоді - більше двох місяців. В Україні розвивається 2-4 покоління. Масове розмноження спостерігається в роки з сухою і теплою весною.

Муха жовтувато-сіра, з бурими смужками на спинці і однією коричневою середньою смужкою на черевці, іноді розбитою на плями (довжина тіла 5-6 мм). Два основних членики вусиків червонувато-коричневі. 3-й їх членик і щупальця у верхівковій половині бурі. Щетинка вусиків гола. Ноги зазвичай жовті, стегна всіх ніг або однієї передньої пари бурі, лапки чорні. Очі самця розділені вузькою смужкою лоба, у самки широко розставлені. Схожа на північну бурякову муху P. betae. Морфологічно вони відрізняються за будовою статевих органів самців і яйцекладу самок. Статеві органи самця західної бурякової мухи слабо забарвлені, церки біля основи світлі, зовнішня лопать біля основи сильно розширена, зі слабо помітними гачками, внутрішня дещо коротша у вигляді вигнутого трикутника. У самки на черевній стороні 8-го сегмента три слабо хітинізованих склерита, центральний у вигляді виїмки серцеподібної форми без валика біля основи, майже трикутні бічні мало помітні. Яйце біле, подовжено-овальне, з сітчастою скульптурою поверхні, що складається з дрібних шестигранних комірок, розділених низькими ребрами. Поверхня яйця, що прикріплюється до рослини, гладка. Довжина яйця 0,87 мм. Личинка блідо-жовта, з зморшкуватою поверхнею тіла, до переднього кінця звужена; задній кінець потовщений, по краю останнього сегмента з вінцем з конічних виростів (довжина тіла 7,5 мм). Пупарій овальний від охристо-бурого до червонувато-бурого забарвлення.

Західна бурякова мінуюча муха поширена у всіх районах бурякосіяння України, будучи особливо численною в західному Лісостепу. Цей шкідник пошкоджує не тільки буряки, але й бур'яни, такі як лобода, шпинат, блекота та дурман, завдаючи шкоди рослинам, утворюючи міни на листі.

Мешкає в Європі та Північній Америці. Відомо, що в Західній Європі P. hyosciami заходить далі на південь, ніж P. betae. До недавнього часу ці два види у вітчизняній прикладній літературі не розрізнялися. Літературні дані свідчать про широке поширення P. hyosciami в колишньому СРСР, однак вказівки можуть стосуватися P.betae або P.mixta. У ряді регіонів встановлено спільне проживання двох або трьох видів. Так, у Нижньогородській області на буряках зустрічаються і шкодять два види - західна і північна мухи, але переважає P. betae (Березкіна, 1968). У колишньому СРСР бурякові мухи широко поширені у всіх зонах буряководства до Мурманської області на півночі, в Нечорноземній зоні, на Кавказі, в Україні, в Закавказзі, Середній Азії (на Східному Памірі до висоти 3500 м), в Сибіру і на Далекому Сході. У більшості регіонів видовий склад бурякових мух не визначений.

Агротехнічні прийоми, що сприяють швидкому зростанню культури; знищення бур'янів, осіння глибока оранка пупаріїв. Хімічні: застосування інсектицидів у період яйцекладки, яке слід повторювати кожні 7-8 днів. Передпосівна обробка насіння буряка.