Регуляція росту ріпаку та захист від хвороб після відновлення вегетації

Наразі одне з найболючіших питань для аграріїв — побудова майбутніх схем захисту культур, які забезпечать максимально можливий результат за умови раціонального рівня затрат. І ріпак не виняток, хоча раніше на захисті цієї важливої культури економили в останню чергу. При побудові схеми захисту слід зосередитися на тих елементах і заходах, які є найважливішими ланками в загальній схемі і без яких решта складників не дадуть належного результату.

Один із таких важливих елементів — застосування регуляторів росту навесні. Чому так? За результатами багатьох досліджень, основна частина майбутнього врожаю озимого ріпаку закладається ще до настання періоду зимового спокою (близько 60–70 %). Однак регуляція росту навесні забезпечить формування, з одного боку, компактної рослини, а з другого боку, — більшої кількості генеративних органів, а отже, й урожаю. Завдяки регуляції росту можна досягти ефективнішого використання вологи з ґрунту й азотних добрив, які сьогодні дуже важливий складник з погляду затрат. Більшість регуляторів росту, що їх застосовують на ріпаку, крім рістрегулятивної дії, забезпечують ще й фунгіцидний захист, що в період активного наростання вегетативної маси становить першим і важливий етап у дальшому захисті ріпаку від хвороб (пізніше ми розглянемо чому).

Отже, регуляція росту озимого ріпаку навесні — дуже важлива ланка в загальній схемі захисту, тому потрібно відповідально поставитися до вибору такого препарату.

Які характеристики і властивості має поєднувати регулятор росту для досягнення необхідного результату?

По-перше, забезпечити формування компактних рослин, що дозволить підвищити ефективність використання азотних добрив, знизити ризик вилягання і втрат урожаю та полегшити процес його збирання;

По-друге, стимулювати бічне гілкування, адже більша кількість гілочок означає потенційно більшу кількість стручків, відтак і врожайність;

По-третє, забезпечити дружніше цвітіння й дозрівання завдяки стримуванню розвитку центрального стебла та «підтягуванню» розвитку гілок другого порядку, що дозволить зменшити втрати врожаю через розтріскування стручків, які достигли першими і в яких зазвичай формується найбільш виповнене насіння.

По-четверте, мати м’яку дію, щоб мінімізувати ризик фітотоксичності. Це дуже важлива характеристика, бо на момент рекомендованої для застосування регуляторів росту фази розвитку рослин (висота стебла 15–25 см) часто спостерігається суттєве коливання температур, що разом із впливом регуляторів росту на гормональний баланс рослини може призвести до негативних наслідків.

І останнє, але не менш важливе, — це забезпечити надійний захист від хвороб. Цьому питанню варто приділити більше уваги, адже в нас є певні прогалини в знаннях про хвороби весняного періоду вегетації ріпаку. Крім того, за останні два-три роки ми зіткнулися з новими проблемами (борошниста роса), які раніше не були типовими і на які тепер слід звертати більше уваги при побудові схеми захисту ріпаку.

Одна з найпоширеніших хвороб ріпаку і осіннього, і весняного періоду вегетації — фомоз. Перші прояви фомозу ми можемо спостерігати ще в ранній післясходовий період. Надалі характерна ознака ураження рослин фомозом — поява некротичних плям на листках (рис. 1а, 1b) та в зоні кореневої шийки.

Рис. 1. Розвиток фомозу в осінній (а) і весняний (b) періоди та рак кореневої шийки (с)

Ураження кореневої шийки тягне низку небезпечних наслідків, таких як зниження зимостійкості рослин і навіть їх загибель. У разі продовження розвитку фомозу навесні, після зимівлі, можна спостерігати утворення типових некротичних плям з пікнідами на новому прирості листя, а також рак кореневої шийки — утворення виразок у прикореневій зоні (рис. 1с).

Ураження кореневої шийки фомозом може спричинити вилягання рослин, тому що в місці ураження стебла формуються виразки і це зменшує його щільність. Найчастіше симптоми ураження фомозом прикореневої частини рослин фіксують у фазі молочно-воскової стиглості рослин. У цей час при візуальній діагностиці в польових умовах можна сплутати ураження фомозом з ураженням стебла білою гниллю, але характерна діагностична ознака ураження фомозом — утворення пікнід, які видно неозброєним оком, та відсутність у стеблі склероцій, що типово для білої гнилі.

Найчастіше для контролю поширення й розвитку фомозу в посівах ріпаку використовують фунгіциди, які містять триазольний складник. Якщо ж говорити про фунгіциди — регулятори росту на ріпаку, то вибір обмежено лише кількома триазолами (тебуконазол чи метконазол), що забезпечують вплив на морфологію культури, інгібуючи синтез гормону росту — гібереліну. У більшості випадків такі діючі речовини, на жаль, не забезпечують достатню ефективність у контролі фомозу або мають замалу концентрацію діючих речовин, що підтверджують результати дослідів. Тому з огляду на масове поширення фомозу в останні роки, рекомендуємо приділяти більше уваги фунгіцидним властивостям препаратів, які використовують для регуляції росту.

Наступна хвороба, про яку слід згадати, — борошниста роса. З борошнистою росою хрестоцвітих (Erysiphe cruciferarum) на ріпаку ми зазвичай мали справу навесні, в період після цвітіння. Ця хвороба може розвиватися за невеликої кількості опадів й широкого діапазону температур і полюбляє слабку провітрюваність посівів. Проте вже два сезони поспіль (2023–2024 роки) надходять сигнали про розвиток борошнистої роси на ріпаку під час осінньої вегетації.

За візуальними симптомами борошниста роса на ріпаку не відрізняється від симптомів, що їх викликають борошнисторосяні гриби на інших культурах. Тобто ключовий візуальний симптом для діагностування цієї хвороби — утворення білого, схожого на борошно нальоту на всіх вегетативних органах рослини (рис. 2а). Іноді, залежно від гібрида, може спостерігатися некротизація тканин навкруги ураження, що може ускладнити діагностування (рис. 2b).

Зважаючи на чимале поширення борошнистої роси торік, можна очікувати на поширення хвороби й цього року. У разі весняного розвитку борошнистої роси це може завдати додаткового клопоту, бо і названі вище фунгіциди — регулятори росту, і фунгіциди, що їх застосовують під час цвітіння, не мають достатньої ефективності в контролі цієї хвороби. Отже, може знадобитися додаткове внесення спеціалізованих саме проти борошнистої роси фунгіцидів, а більшість таких препаратів, на жаль, не мають реєстрації для застосування на ріпаку. Вирішити проблему можна через застосування фунгіцидів на основі сірки (Тіовіт Джет®). Крім того, за результатами наших досліджень, вищий рівень ефективності в контролі борошнистої роси порівняно з іншими препаратами показав фунгіцид, у складі якого фенпропідин поєднано з дифеноконазолом, адже фенпропідин спеціалізується, зокрема, на контролі борошнистої роси.

Рис. 2. Візуальні симптоми ураження борошнистою росою листя (а), листя і стебла (b)

Отже, нині, з огляду на мінливість погодних умов і видового складу хвороб, слід приділяти більше уваги фунгіцидному захисту такої важливої культури як ріпак. Фунгіциди — регулятори росту становлять перший етап контролю хвороб на ріпаку, від нього залежить дальший успішний захист цієї культури від хвороб.

Чому саме Сетар®?

Сетар® найкраще поєднує рістрегулятивні властивості та ефективність проти основних хвороб ріпаку в осінній і ранньовесняний період, особливо проти фомозу.

Ключ до успіху ефективності Сетар® — це два його складники, один із яких (дифеноконазол) відповідає за надійний і тривалий захист від захворювань, а другий (паклобутразол) забезпечує рістрегулятивну дію. Тому, на відміну від, наприклад, тебуконазолу чи метконазолвмісних фунгіцидів, Сетар® — справді універсальний препарат. Завдяки йому ми отримуємо:

• компактніші рослини з вищою ефективністю використання поживних речовин і меншим ризиком вилягання;

• дружнє цвітіння, яке допоможе попередити втрати врожаю під час достигання і збирання;

• кращу реалізацію потенціалу врожайності завдяки більшій кількості бокових гілок і стручків на них;

• м’яку дію на культуру, що важливо за умов коливання температури повітря чи пізнього внесення;

• вищу ефективність проти хвороб порівняно з подібними за напрямом використання продуктами;

Усі разом ці переваги забезпечують вищу продуктивність посівів та вищий рівень окупності вкладених засобів, що і є нашою головною метою.

Як отримати максимальну ефективність від застосування регуляторів росту на ріпаку?

Оптимальна фаза розвитку рослин ріпаку для застосування регуляторів росту — ВВСН 31–32 (або стебло заввишки 15–25 см). Запізнення із фазою внесення призведе до зниження рістрегулятивної дії, але у випадку із Сетар® це безпечно для культури.

Рекомендований температурний діапазон для застосування регуляторів росту на ріпаку — від +8 (12)°С до +25 °С. У разі суттєвих коливань температури або якщо рослини перебувають у стані стресу чи очікується вплив стресових чинників, обробку бажано відкласти на 3–5 днів.

Сетар® можна застосовувати в баковій суміші з мікродобривами для попередження / лікування їх дефіциту, передусім бору (Бороплюс®, 11-процентний бор, комплексований етаноламіном, 150 г/л), або стимуляторами росту — антистресантами (Квантіс®) для підвищення стійкості рослин до несприятливих умов (коливання температур).

Підсумовуючи, можна впевнено сказати, що, застосовуючи Сетар®, нам під силу ефективно керувати ростовими процесами рослин ріпаку та забезпечити надійний захист від хвороб. Результат цього — успішний старт росту й розвитку рослин навесні та вищий потенціал урожайності поля. А це фундамент для щедрого й гарного врожаю, чого ми вам і бажаємо!

Автор: Олександр Соловйов, менеджер з технічної підтримки, напрям "Фунгіциди на технічних культурах", компанія "Сингента".