Березка польова

Стебло cлaнкe aбo виткe, гoле, завдовжки 30–200 cм. Листки чepгoвi. Суцвіття — квiтки poжeвi, бiлi, пooдинокi чи poзміщyютьcя в пaзyxax лиcткiв по 2–3, на дoвгиx квiткoнocax. Корінь y виглядi poзвинyтих вepтикaльних i гopизoнтaльниx паpocткiв, які пpoникaють у ґpyнт на глибину 4–6 м.

Підсім’ядольна частина зазвичай бруднувато-червонувата, сім’ядолі обернено-яйцеподібні, майже чотирикутні, на верхівці з широкою виїмкою, завдовжки 8–10 мм, завширшки 10–15 мм, на черешках завдовжки 10–15 мм. Жилкування сім’ядоль у вигляді білуватих пір’ястих жилок. Перший листок ланцетно-трикутно-яйцеподібний, біля основи стрілоподібний, з гострою виїмкою. Черешок листка довгий. Надсім’ядольне міжвузля розвинуте, заввишки 10–15 мм і більше.

Сходи березки за формою дещо нагадують сходи редьки і капусти, але у березки сім’ядолі і підсім’ядольна частина неопушені. Також сходи нагадують сходи плетухи звичайної (Calystegia sepium (L.) R. Br.), у якої сім’ядолі вдвічі більші.

Сходи з кореневих паростків з’являються при температурі ґрунту +13...14 °С на глибині 10 см. Листки чергові, яйцеподібно-еліптичні або довгасті, розташовані на черешках.

Росте на полях, городах, у садах, на пасовищах по всій країні.

ЗАСМІЧУЄ ВСІ КУЛЬТУРИ.