Повитиця польова

Стебло ниткоподібне, жовте або оранжево-жовте, витке, обвивається навколо рослин-живителів і присмоктується до них за допомогою особливих присосків — гаусторіїв. Листки недорозвинуті, лусочкоподібні. Суцвіття — дрібні квітки на ніжках, зібрані в густі клубочки, білі або зеленувато-білі. Чашечка напівкуляста, гладенька, блискуча. Віночок дзвоникоподібний, з яйцеподібно-клиноподібними або трикутними лопатями. Корінь — справжнього коріння у повитиці немає. До того часу, поки вона прикріпиться до уражуваної рослини (2–3 тижні), повитиця живиться за допомогою тонких волосків на нижньому потовщеному кінці рудиментарного кореня.

Сходи на вигляд як білуваті або слабо-зелені обрізки, нерідко як жовтуваті ниточки, тонкі або товщі, шнуроподібні, до одного кінця поступово булавоподібно потовщені. Сім’ядоль немає, тільки в окремих помітні їхні залишки (рудименти). Спершу повитиці можуть живитися самостійно, тому в окремих видів на нижньому потовщеному кінці розвиваються тонкі волоски. Проростки сягають завдовжки кількох сантиметрів, закручені спіраллю. Далі, знайшовши рослину-господаря, проростки обвивають її, присмоктуються, і повитиця починає паразитувати. Повитиця польова належить до тонкостеблих повитиць.

Поширена по всій території країни (Лісостеп, Полісся, Степ), найбільше в південних областях: Запорізькій (9,2 тис. га), Херсонській (6,3 тис. га), Миколаївській (5,7 тис. га), АР Крим (7,2 тис. га).

ЗАСМІЧУЄ ПЕРЕВАЖНО ПІЗНІ ЯРІ КУЛЬТУРИ ТА БАГАТОРІЧНІ ТРАВИ.