Щириця біла

Стебло лежаче, розгалужене в одній площині, завдовжки 20– 70 см. Листки дрібні, довгасті, з короткими черешками. Корінь стрижневий, проникає в ґрунт на глибину 135–200 см. Суцвіття — квітки в пазухах верхніх листків і на кінцях стебел, зібрані в маленькі клубочки. Приквітки з кінцевим вістрям, удвічі довші за оцвітину. Цвіте влітку.

Підсім’ядольна частина низька, слаборозвинена, червона. Сім’ядолі ланцетні, завдовжки 4–5 мм, завширшки 1,5–2 мм, на верхівці тупі, до основи клиноподібно звужені в черешок завдовжки біля 1,5 мм, сірувато-темно-зелені. Жилкування сім’ядоль петельно-сітчасте, ніби візерункове, крім переплетених бокових гілочок, від середньої жилки відходять ще й нечисленні прямі, відхилені майже горизонтально бокові жилки, які доходять до краю пластинки. Перший листок широко- й короткоовальний, на верхівці трохи виїмчастий і з дуже дрібним шипом у виїмці, завдовжки 5–6 мм, завширшки 3–4 мм, біля основи клиноподібно звужений у короткий черешок, темно-сірувато-зелений. Жилкування листка у вигляді рожевої просвічуваної середньої жилки і 2–3 пар теж просвічуваних бокових білуватих гілок, опуклих зі споду, густо петельно-сітчасто розгалужених. Наступні листки схожі на перший, на верхівці з дуже короткою щетиною (вістю). Надсім’ядольне міжвузля нерозвинене або слаборозвинене.

Росте на полях і пасовищах, особливо рясно на чорноземних і темно-каштанових ґрунтах південних посушливих областей.

ЗАСМІЧУЄ ВСІ КУЛЬТУРИ, ПЕРЕВАЖНО ПІЗНІ ЯРІ.