Щириця блакитна (Щириця жминда)

Стебло повзуче або висхідне, голе, гіллясте, темно-зелене або каламутно-червоне, заввишки 80 см. Листки дрібні, яйцеподібно-ромбічні, черешкові, на верхівках зарубчасті, на заокругленнях загострено-колючі, край гладенький. Корінь стрижневий, проникає в ґрунт на глибину 135–200 см. Суцвіття — квіткові клубочки утворюють у пазухах листків верхівковий несправжній колос.

Підсім’ядольна частина тонкоциліндрична, червонувато-пурпурова, завдовжки 8–10 мм, завширшки 0,5–0,75 мм, укрита короткими волосками. Сім’ядолі вузько-довгасті, завдовжки 6–8 мм, завширшки 1,2–1,5 мм, на черешках завдовжки 2–2,5 мм, на верхівці гоструваті, донизу ледь розширені, зверху зелені, зі споду червонясті. Перший листок обернено-яйцеподібний, догори розширений, на верхівці широко закруглений і злегка виїмчастий, донизу різко звужений, завдовжки 5–6 мм, завширшки 3,5–4,5 мм, зверху зелений, зі споду синювато-червоний. Жилки добре видно зі споду пластинки, білі, дещо опуклі, середня потовщена, сягає до виїмки на верхівці листка, бічні гілочки нечисленні, чергові, біля краю пластинки загнуті догори. Наступні листки схожі на перший, але більші. Надсім’ядольне міжвузля нерозвинуте.

Росте на полях, пасовищах, особливо рясно на чорноземних і темно-каштанових ґрунтах південних посушливих областей.

ЗАСМІЧУЄ ВСІ КУЛЬТУРИ, ПЕРЕВАЖНО ПІЗНІ ЯРІ.