Щириця жминдовидна

Стебло лежаче, розгалужене, завдовжки 20–120 см. Листки обернено-яйцеподібні або лопатеві, на верхівці заокруглені, з вістрям. Корінь стрижневий. Суцвіття — квітки в пазухах верхніх листків і на кінчиках стебел, зібрані в невеликі клубочки. Приквітки ланцетні, коротші за квітки. Цвіте в липні — листопаді.

Підсім’ядольна частина циліндрична, до верху дещо розширена, невисока, завширшки 1–1,2 мм (до верхньої частини), рожево-червоняста. Сім’ядолі лінійні, на верхівці тупі, завдовжки 6–7 мм, завширшки 1,25–1,5 мм, донизу поступово звужуються в короткі черешки завдовжки біля 3 мм. Перший листок довгасто-обернено-яйцеподібний, сірувато-зеленуватий, зі споду білувато-блискучий, на верхівці трохи виїмчастий, з випуклою середньою жилкою і нечисленними випуклими боковими відгалуженнями, завдовжки 8–10 мм, завширшки 5–6 мм, на черешку завдовжки 8 мм. Другий листок і наступні схожі на перший, але більші, по краю з вузькою білою облямівкою. У верхній частині підсім’ядольного коліна крізь збільшувальне скло помітні короткі рідкі волоски. Надсім’ядольне міжвузля невисоке, м’ясисте, червонясте, як і черешки листя та інколи жилки (зі споду).

Росте на полях, городах, узбіччях, уздовж залізничних колій, особливо рясно в південних областях. Насіння щириці здатне проростати пізно навесні або влітку після міжрядних обробітків.

ЗАСМІЧУЄ ВСІ КУЛЬТУРИ, ПЕРЕВАЖНО ПІЗНІ ЯРІ.