Жовтець повзучий

Стебло лежаче, завдовжки 20–60 см, розгалужене, зі сланкими пагонами, які вкорінюються по вузлах. Листки на довгих черешках, з трійчасто-роздільною пластинкою. Корінь — мичкувате кореневище (підземне стебло), з якого виростають шнуроподібні корені. Суцвіття — поодинокі квітки на довгих борознистих квітконіжках, віночок жовтий.

Сходи цього виду схожі на сходи жовтцю польового, але відрізняються дрібнішими сім’ядолями завдовжки 5–7 мм і завширшки 3–4 мм та листям, опушеним зверху і по краю короткими розсіяними волосками.

Поширений по всій території України, переважно на понижених місцях, на полях, городах, у садах, на луках і пасовищах. На цих самих угіддях поширені інші види жовтцю. Усі вони отруйні, знижують продуктивність природних кормових угідь, погіршують якість сіна.

ЗАСМІЧУЄ ОЗИМІ І ЯРІ КУЛЬТУРИ: зернові, ріпак, кукурудзу, соняшник, сою, буряк, овочеві.