Новини компанії01.09.2026

Як створюють сучасні гібриди кукурудзи

Як змінювалися підходи до селекції та як сьогодні створюють гібриди кукурудзи?

Селекція рослин відіграє одну з визначальних ролей у розвитку сучасного сільського господарства. Завдяки їй створюються сорти та гібриди кукурудзи, здатні реалізовувати високий потенціал врожайності, раціонально використовувати природні ресурси й адаптуватися до різних умов вирощування. На тлі глобальних кліматичних змін, появи нових рас патогенів і необхідності підвищувати ефективність агровиробництва значення селекції постійно зростає.

За час свого розвитку селекція пройшла шлях від практичного добору рослин до високотехнологічних підходів, які базуються на досягненнях генетики, геноміки та аналізі великих масивів даних. Водночас її основне завдання залишається незмінним — створювати рослини, властивості яких максимально відповідають потребам сучасного агровиробництва.

ПОЧАТОК

Перші елементи селекції з’явилися разом із виникненням землеробства. Людина почала відбирати для наступних посівів насіння найпродуктивніших рослин, поступово формуючи сучасні культурні рослини. Протягом тисячоліть цей процес базувався переважно на фенотипових ознаках і практичному досвіді.

XIX СТОЛІТТЯ

Науковий період розвитку селекції розпочався наприкінці XIX століття після відкриття Грегором Менделем законів спадковості. Розуміння принципів успадкування ознак дало можливість перейти від випадкового добору до цілеспрямованого формування нових генетичних комбінацій.

ГІБРИДНА СЕЛЕКЦІЯ

Важливим етапом саме для селекції кукурудзи стали дослідження Джорджа Гаррісона Шелла, який вивчав явище гетерозису та обґрунтував застосування інбредних ліній для отримання високопродуктивних гібридів. Поширення гібридної селекції стало одним із ключових чинників зростання врожайності кукурудзи у ХХ столітті та сформувало основу сучасних селекційних програм.

Класична селекція й сьогодні передбачає три основні етапи: схрещування батьківських форм для отримання нових комбінацій, добір перспективного потомства та багаторічне випробування селекційного матеріалу в різних ґрунтово-кліматичних умовах. Такий підхід залишається фундаментальним, однак потребує значних часових і матеріальних ресурсів, особливо коли йдеться про оцінювання складних кількісних ознак, серед яких маса 1000 насінин, урожайність та інші характеристики продуктивності.

Геномна селекція: новий етап розвитку

Сьогодні селекційний процес дедалі більше спирається на молекулярно-генетичні технології. Одним із важливих досягнень останніх десятиліть стала геномна селекція (Genomic Selection, GS), яка дає змогу прогнозувати селекційну цінність генотипів, використовуючи інформацію про їхній геном.

В основі геномної селекції лежить поєднання генетичної інформації з результатами польової оцінки рослин. Спочатку формується навчальна популяція, для якої одночасно здійснюють генотипування та детальне фенотипування. Генотипування допомагає визначити набір молекулярних маркерів по всьому геному, а фенотипування дає змогу отримати достовірну інформацію про прояв господарсько-цінних ознак у різних умовах вирощування.

Застосування геномної селекції дає можливість пришвидшити створення нових гібридів і підвищити ефективність добору складних полігенних ознак, які значною мірою визначають продуктивність сучасних культур. До них належать урожайність, пластичність, адаптивність до різних ґрунтово-кліматичних умов, посухостійкість, стійкість до біотичних та абіотичних стресів, толерантність до хвороб, а також ефективність використання води й елементів живлення.

Важливою перевагою такого підходу є можливість одночасно працювати з великою кількістю селекційного матеріалу. Це дає змогу підвищувати інтенсивність добору без пропорційного збільшення витрат на польові дослідження. Розвиток високопродуктивних технологій генотипування та зниження їхньої вартості зробили геномну селекцію економічно доцільним інструментом для провідних селекційних програм основних польових культур.

Сучасні селекційні програми дедалі частіше поєднують геномну селекцію з машинним навчанням, цифровим фенотипуванням та аналізом великих масивів даних. Комплексне застосування цих інструментів допомагає точніше прогнозувати селекційну цінність генотипів, оптимізувати селекційні рішення та скорочувати терміни створення нових гібридів.

Нові гібриди кукурудзи Сингента є результатом застосування сучасних підходів до селекції, що дало змогу отримати продукти з вищою врожайністю, високою адаптивністю та ефективним використанням вологи.

ФАО 260

СИ Олівія

Кукурудза Олівія — помірно-інтенсивний зубоподібний гібрид лінійки Артезіан™. Він уже зарекомендував себе на теренах України як стабільний і високоврожайний.

Результати врожайності наведені на графіку 1.
<Урожайність гібрида кукурудзи СИ Олівія
ФАО 300

СИ Гранаріс

Флагманський гібрид, який вирощується майже на всій території України та демонструє високі результати. Кукурудза Гранаріс має високу адаптивність і належить до лінійки Артезіан™.

Результати врожайності наведені на графіку 2.
ФАО 320

СИ Електрон

Помірно-інтенсивний гібрид лінійки Артезіан™, який показує одні з найкращих результатів на демоділянках і здатний забезпечувати високий урожай за дефіциту вологи. Ефективне використання вологи та вологовіддача кукурудзи є важливими характеристиками сучасних гібридів.

Результати врожайності наведені на графіку 3.
ФАО 340

СИ Топаз

Інтенсивний гібрид, який забезпечує хороший урожай на полях із високим агрономічним фоном. Кукурудза Топаз належить до сучасних гібридів кукурудзи, створених з урахуванням потреб інтенсивного вирощування.

Результати врожайності наведені на графіку 4.

У сезоні 2026–2027 років портфоліо компанії «Сингента» має поповнитися новими гібридами кукурудзи, створеними із застосуванням геномної селекції.

01

Для регіонів із кращим вологозабезпеченням — СИ Вінстон* (ФАО 290) і СИ Скульптор* (ФАО 330) із зубоподібним типом зерна, а також СИ Міллас* (ФАО 220) із кременистоподібним типом зерна.

02

Гібриди з високою посухостійкістю — СИ Богема* (ФАО 280) і СИ Лакмус* (ФАО 310) із зубоподібним типом зерна та кременистоподібний СИ Преференс* (ФАО 210).

Таким чином, сучасні типи гібридів кукурудзи охоплюють різні напрями селекційної роботи, а використання геномних технологій дає змогу ефективніше працювати з ознаками, важливими для продуктивності та адаптивності рослин. Серед них — генетичний потенціал, посухостійкість, адаптивність, холодостійкість, стійкість до хвороб та ефективне використання вологи.

*Державна реєстрація цих гібридів та внесення їх до Державного реєстру сортів рослин, придатних до поширення в Україні, планується в грудні 2026 року.